ЗВЕРНЕННЯ ГОЛОВИ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ ЮРІЯ КІТАРА ДО КРАЯН З НАГОДИ 100-РІЧЧЯ БОЮ ПІД КРУТАМИ

29.01.2018 | 07:02
Версія для друкуВерсія для друкуВідправити на e-mailВідправити на e-mail
Район: 
Заставнівський район
Події того часу дуже багато значать для кожного свідомого українця. І ще ближчими, ще зрозумілішими стають вони для нас зараз, коли вже не сотні, а тисячі молодих і сильних духом людей протистоять ворожому війську на сході держави. Нині, як ніколи, стає актуальною історична паралель між розділеними майже століттям подіями. Переконаний, що Україна переможе, збереже свою єдність і цілісність. І стане дійсно незалежною, заможною державою, про яку мріяли герої Крут, яку всі ми прагнемо відстояти зараз.
Те, що зробили у ті буремні дні герої Крут, показало всьому світові, що не згасла і ніколи не згасне яскрава зоря незламного національного духу українського народу.  Історія свідчить: героїзм одних – часто це безвідповідальність інших. Зворотнім боком подвигу юнаків під Крутами є бездарність керівників тогочасної держави. Хтось мусив заплатити надзвичайну ціну, бо інший не зробив, що міг і мусив. Досягнення результату вимагає певного рівня зусиль. Цей рівень можуть забеспечити усі разом, об'єднавши свої сили. Або окремі одиниці, які досягнуть його для всіх, але ціною самознищення. Тому вміння єднатися може врятувати тих найкращих, здатних пожертвувати усім.Тому вкотре наголошую: «Ми віримо: агресору на коліна нас не поставити! Адже нинішній спротив імперським зазіханням по-справжньому згуртував українців, докорінно зміцнив їх бойовий дух та відродив боєздатність Української армії. І саме тому наше з вами головне завдання – збудувати мирним і ратним трудом сильну, економічно міцну, соціально захищену, вільну і шановану всім світом державу.  Схиляємо голову перед подвигом кожного, хто став на захист України. Молимось за настання миру, просимо Божої ласки для усіх нас. Слава Україні!  Слава українським Героям!

Бій під Крутами 29 січня 1918 р.

Бій під Крутами: від залізничної станції Крути в напрямку  Бахмача ліворуч від залізничної колії оборону тримали 1-ша сотня Допоміжного студентського куреню січових стрільців на чолі з сотником Омельченком (116-130 осіб) та одна сотня Першої Української юнацької школи імені Б.Хмельницького (юнацька школа – офіцерське училище, юнак – курсант), праворуч – дві сотні юнацької школи. Четверта сотня юнацької школи була в резерві, її введено в бій пізніше. Чота(взвод) наймолодших студентів і учнів була в резерві окремо, керівник оборони не планував їх кидати у бій (саме вона (27 осіб) потрапила під час відступу в полон на станції Крути та була розстріляна за наказом М. Муравйова). Загальна кількість збройного формування УНР під Крутами на чолі з сотником Аверкієм Гончаренком була 600-700 вояків: 116-130 вояків 1-ої сотні Допоміжного студентського куреню січових стрільців на чолі з сотником Омельченком та 450-500 юнаків(курсантів офіцерського училища) Першої Української юнацької школи імені Б.Хмельницького, 20 старшин (офіцерів). На озброєнні у них, крім гвинтівок, було ще 16-18 кулеметів і 1 гармата (трьохдюймовка або по-сучасному 76-мілімітрова гармата). Невідома кількість вояків-добровольців з Ніжина. Особисто відомий тільки Осип Твардовський.Наступали 4–6 тисяч вояків військ РРФСР на чолі з головнокомандувачем Михайлом Муравйовим, одну групу військ очолив Берзін, другу – Єгоров. Радянські війська складалися з червоногвардійців, солдат та балтійських матросів. Вони були добре озброєні, мали у своєму розпорядженні артилерію і бронепоїзд.  Втрати (вбиті, поранені, полонені і зниклі безвісти): Війська УНР – до 250–300 вояків включно зі студентами і 10 старшин. З них Студентська сотня втратила понад 70 чоловік: 27 розстріляних полонених студентів та учнів за наказом Муравйова і Єгорова, 10–12 убитих у бою, 35–40 поранених. Радянські війська: за різним даними до 300 вбитих і до 1300 поранених.Ввечері 29 січня після гарматного руйнування та підпалу споруд залізничної станції наступаючими, сильного тиску на фронті та загрози оточення, українські війська організовано відступили, зібрали знайдених вбитих і поранених до поїзда, розібрали залізничну колію за станцією і відправилися до Києва. На станції Бобрик з’єдналися з Гайдамацьким кошем Слобідської України під командуванням С.Петлюри. А.Гончаренко відзначав у своїх спогадах, що на станції Бровари передав «релятивний звіт» про бій С.Петлюрі в присутності начальника штабу О.Удовиченка. Цей документ не пощастило виявити.Радянські війська після бою ще дві доби перебували в районі залізничної станції Крути і потім відновили наступ на Київ.

Історична довідка  про трагічні події під Крутами у 1918 році

Третім Універсалом Центральної Ради від 7 листопада 1917 р. проголошувалось утворення Української Народної Республіки — самостійного політичного утворення в межах нової загальноросійської федерації.Уряд В. Леніна відмовлявся визнавати владу Центральної Ради в Україні і вимагав передачі усієї повноти влади Радам селянських, робітничих та солдатських депутатів. Центральна Рада, зі свого боку, також не визнавала легітимною нову владу в Росії.8 грудня 1917 р. радянські війська захопили Харків і наступного дня зібрали з’їзд Рад депутатів Криворізького та Донецького басейну, котрий 12 грудня проголосив утворення Української Республіки Рад.6 січня 1918 р. з наступу на Лозову та Бахмач почався наступ більшовицьких військ на Київ. Наступ більшовицьких військ під загальним командуванням М. Муравйова продовжився у напрямку міста Ніжина. Водночас у Києві, подібно до Катеринослава, почалося повстання більшовиків на заводі «Арсенал». Воно, на відміну від катеринославського, було придушене військами Центральної Ради (22 січня 1918 р.), але для цього українська влада змушена була зняти регулярні війська з фронту, що відкрило дорогу більшовикам на Київ.Зранку 29 січня до станції Крути прибула наспіх сформована сотня отамана Омельченка з 130 нашвидку навченими студентами Українського народного університету, Університету Св. Володимира та Другої української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства.У бою з української сторони брало участь близько 2—2,5 тис. осіб, реально ж брали участь у бою лише курінь курсантів та студентська сотня — загалом 730 вояків. Основний бій відбувся неподалік від станції Крути того ж дня, близько полудня. У ході бою переважаючі сили Муравйова (до 5 тис.) відтіснили курсантів і студентів до станції. В цей час прийшла звістка про перехід Шевченківського полку під Києвом на бік більшовиків, і командування вирішило відступати до Ніжина, аби з’єднатися з вірною Центральній Раді частиною цього полку та перегрупуватися для оборони Києва. Бій тривав близько 5 годин. Курсантська сотня змушена була оборонятися, відступаючи до Крут з-під Бахмача, і тому основний удар отримала студентська сотня, що мала відбивати наступ муравйовців та одночасно прикривати відступ курсантів. Коли до більшовиків підійшло підкріплення, командир А. Гончаренко віддав наказ відходити до ешелону. Забравши вбитих і поранених, українське військо відступило ешелону, де близько 17 години зібралися всі підрозділи. Незабаром з’ясувалося, що не вистачає однієї чоти (30 чоловік) студентів, які стояли найближче до станції. Відступаючи в сутінках, вони вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями і потрапили в полон. Коли більшовицький командувач П. Єгоров довідався про втрати, яких зазнали його підрозділи (не менше 300 чол.), він наказав стратити полонених. Надвечір студентів і гімназистів розстріляли у дворі станції Крути.Загальні втрати українців у бою під Крутами сягали близько 250 чол.; із них втрати студентської сотні склали приблизно 80 чол.Існувало багато версій, чому сталися трагічні події під Крутами. Тривалий час у загибелі студентів звинувачувалося керівництво українських Збройних сил, яке нібито кинуло їх напризволяще перед загрозою сильного і небезпечного ворога. Останні розвідки доводять, що командування армії УНР розуміло стратегічну важливість оборони бахмацького напрямку. Туди передбачалося направити частину Гайдамацького коша Слобідської України на чолі з С. Петлюрою, але в ніч на 16 січня 1918 р. розпочався більшовицький заколот у Києві й довелося знімати війська з фронту.  Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності в боротьбі за незалежну Україну.

 

 

  •  
  •  

-